Цистерна для хлору Tillig 95891, або З привітаннями із Судет.
Додано: 06 грудня 2022, 22:04
Трохи важко мешканцю Харкова починати новий цикл.
Гадаю, не треба роз'яснювати, чим привабливі Судети з їх історією для людини, що прожила багато років у Харкові, спостерігаючи за погіршенням міжнародної обстановки, адже історія має погану звичку повторюватися. Але про це колись і окремо.
Кажуть, що чорна скринька - вона тому чорна скринька, що жовта й кругла. Так само, подивившись на цю цистерну, не одразу можна зрозуміти, що це - саме цистерна. Оскільки вантаж в неї доволі небезпечний, вона прихована від сонця та опадів. На сучасних цистернах для цього достатньо екрану (використовується лише на цистернах для хлору), але на початку ХХ століття казани були трохи тендітніші, ще багато де використовувалися заклепки, тому його захищали від зовнішніх факторів ретельніше.
Щодо прототипу, то, відверто кажучи, до фарбування не знайшов жодного слова про нього й не бачив такої цистерни в жодному з музеїв, до яких доводилося потрапити. І лише вже під час підготовки матеріалу натрапив якось на декілька світлин прототипу на чеському форумі. Інформації щодо нього замало.
Прототипи з'явилися ще за часи Першої світової війни й були побудовані за німецькими кресленнями (що для Австро-Угорщини все ж таки було винятком). Будували їх декілька заводів невеличкими серіями - празький Рінгхоффер (потім частина ЧКД, зараз не існує), підприємство Богемія у Чеській Ліпі (з 1930-х належало Рінгхофферу, зараз - Альстом). Цистерна мала пристрій для завантаження й розвантаження під кришкою над дахом, робочий тиск - 14 атм, тиск для випробувань - до 30 атм. Перша серія була побудована у 1916 році, наступна - саме для устецького Товариства з хімічних та гірничих виробництв - у 1926 й добудовувалися до 1938 року. До 1936 року вони були майже білі - кольору слонової кістки, або дуже світлого сірого. Із 1936 року вони перефарбовані у зелений. Всього на початок війни було... близько 40 цистерн. Більшість з цих рідкісних цистерн була знищена за часів війни, відомо достовірно про лише 10 цистерн, що залишилися станом на 1945 р. в Усті-над-Лабою. Тому була збудована ще одна серія. Ці нові цистерни працювали до середини IV епохи, мали звичайний світлий сіро-зелений колір та помаранчову стрічку.
Щонайменше дві цистерни зберіглося у Чехії, вони трохи різні, якщо придивитися, і мабуть одна з них належить до серії 1926-38 року, інша, скоріше за все, добудована після війни.
Світлини, що знайшлися на форумі k-report.net:
Модель з номером 95891 у масштабі 1:120 з'явилася у каталозі ще у 2020 році й повинна була вийти у його останньому кварталі. Але через ковід вперше з'явилася аж наприкінці весни 2021, чомусь у дуже невеличкій кількості, пізніше була знов вироблена вже в 2022 році. Тілліг виробляє такі цистерни в епохах з І по ІІІ, приналежності різних німецьких залізниць, а також Швеції, Данії й Чехословаччини.
Чехословацька цистерна належить підприємству Spolek pro chemickou a hutní výrobu, a. s. - АТ з хімічних та гірничих виробництв. Підприємство було засноване аж у 1856 році (ще в Австро-Угорщині), як "Австрійська асоціація з хімічної та металургійної промисловості". Тоді ще біля міста Ауссіг-над-Ельбою. З 1920 року змінило назву на "АТ з хімічних та гірничних виробництв", швидко розвивалося у міжвоєнні часи, з 1938 до 1945 р. було інтегроване у німецьку I.G.Farbenindustrie, після минулої війни було подрібнене (заводи в інших містах, наприклад Synthesia у Пардубіце) і в наші часи працює під скороченою назвою SPOLCHEMIE.
Офісна будівля підприємства за своїх часів (побудовано було ще до Другої світової війни) була найвищою будівлею у Чехословаччині. Примітний факт, що вона майже не постраждала під час війни, коли заводи Товариства, як частини I.G.Farben, були в значній мірі поруйновані.
В наші часи будівля виглядає ось так і знаходиться недалеко від станції Усті-над-Лабою-Захід (Ústí nad Labem Západ). Доречі, ця переважно вантажна станція має пряме сполучення з обома берегами Ельби.
Власне, цистерна. Працювала вона саме в Усті-над-Лабою.
Мабуть, важко буде підібрати освітлення, щоб роздивитися всі надписи, бо більшість з них нанесена білим по жовтому й читається добре лише у сонячному світлі, яке із зрозумілих причин у нормі майже не потрапляє до макетів та полиць.
У сонячному світлі модель виглядає яскраво, можна роздивитися всі надписи: чеською та німецькою мовами - бо Судетська область мала значну кількість німецького населення. Назва власника написана великими літерами з кожного боку. На рамі дата огляду - 4.9.25, тобто з першої серії, вантаж - рідкий хлор, кольор прототипу - слонова кістка (мабуть, Тілліг трохи помилився, коли зробив цистерну досить яскравого жовтого кольору, але, знов-таки, інформації щодо таких цистерн замало, тому помилка не така вже й груба). Із штучним освітленням цистерна виглядає теж яскраво, але роздивитися білі літери на жовтому тлі трохи складніше. А ось із товщиною металевих елементів у масштабі не дуже.
Усті-над-Лабою-Захід розташована увздовж річки Білини, від горловини станції до гирла (чеське - ústí, звідки й назва міста), де Білина впадає в Ельбу - близько півкілометру. Тумани псують дерево корпусу, роблять рейки слизькими та рудими від іржи, примушуючи локомотиви використовувати пісок. Кіптява від паровозів змішується із водяною парою та агресивними газами виробництва, осідає чорними плямами бруду на дах та поруччя.
Жодного фото прототипу не маю, тому повна фантазія, виходячи із умов праці вагону - за рік, у вересні 1926-го, мабуть, вже не дуже новий вагон із першої серії виглядав приблизно ось так Деякі місця (особливо - дах та петлі під кришкою) не вийшли, нажаль. Петлі не помітив, що здерлися, а дах... фарбував лише пензельками, аерограф залишився в Харкові, тому й говорити про дах немає сенсу...
Для пофарбування використовував сухі пігменти для патинування Humbrol та Draco, ось такі, рідка фарба - лише чорна та іржа - на елементах гальмівної системи. Вибачте, світлин забагато, компенсація якості зайвою кількістю.
Гадаю, не треба роз'яснювати, чим привабливі Судети з їх історією для людини, що прожила багато років у Харкові, спостерігаючи за погіршенням міжнародної обстановки, адже історія має погану звичку повторюватися. Але про це колись і окремо.
Кажуть, що чорна скринька - вона тому чорна скринька, що жовта й кругла. Так само, подивившись на цю цистерну, не одразу можна зрозуміти, що це - саме цистерна. Оскільки вантаж в неї доволі небезпечний, вона прихована від сонця та опадів. На сучасних цистернах для цього достатньо екрану (використовується лише на цистернах для хлору), але на початку ХХ століття казани були трохи тендітніші, ще багато де використовувалися заклепки, тому його захищали від зовнішніх факторів ретельніше.
Щодо прототипу, то, відверто кажучи, до фарбування не знайшов жодного слова про нього й не бачив такої цистерни в жодному з музеїв, до яких доводилося потрапити. І лише вже під час підготовки матеріалу натрапив якось на декілька світлин прототипу на чеському форумі. Інформації щодо нього замало.
Прототипи з'явилися ще за часи Першої світової війни й були побудовані за німецькими кресленнями (що для Австро-Угорщини все ж таки було винятком). Будували їх декілька заводів невеличкими серіями - празький Рінгхоффер (потім частина ЧКД, зараз не існує), підприємство Богемія у Чеській Ліпі (з 1930-х належало Рінгхофферу, зараз - Альстом). Цистерна мала пристрій для завантаження й розвантаження під кришкою над дахом, робочий тиск - 14 атм, тиск для випробувань - до 30 атм. Перша серія була побудована у 1916 році, наступна - саме для устецького Товариства з хімічних та гірничих виробництв - у 1926 й добудовувалися до 1938 року. До 1936 року вони були майже білі - кольору слонової кістки, або дуже світлого сірого. Із 1936 року вони перефарбовані у зелений. Всього на початок війни було... близько 40 цистерн. Більшість з цих рідкісних цистерн була знищена за часів війни, відомо достовірно про лише 10 цистерн, що залишилися станом на 1945 р. в Усті-над-Лабою. Тому була збудована ще одна серія. Ці нові цистерни працювали до середини IV епохи, мали звичайний світлий сіро-зелений колір та помаранчову стрічку.
Щонайменше дві цистерни зберіглося у Чехії, вони трохи різні, якщо придивитися, і мабуть одна з них належить до серії 1926-38 року, інша, скоріше за все, добудована після війни.
Світлини, що знайшлися на форумі k-report.net:
Модель з номером 95891 у масштабі 1:120 з'явилася у каталозі ще у 2020 році й повинна була вийти у його останньому кварталі. Але через ковід вперше з'явилася аж наприкінці весни 2021, чомусь у дуже невеличкій кількості, пізніше була знов вироблена вже в 2022 році. Тілліг виробляє такі цистерни в епохах з І по ІІІ, приналежності різних німецьких залізниць, а також Швеції, Данії й Чехословаччини.
Чехословацька цистерна належить підприємству Spolek pro chemickou a hutní výrobu, a. s. - АТ з хімічних та гірничих виробництв. Підприємство було засноване аж у 1856 році (ще в Австро-Угорщині), як "Австрійська асоціація з хімічної та металургійної промисловості". Тоді ще біля міста Ауссіг-над-Ельбою. З 1920 року змінило назву на "АТ з хімічних та гірничних виробництв", швидко розвивалося у міжвоєнні часи, з 1938 до 1945 р. було інтегроване у німецьку I.G.Farbenindustrie, після минулої війни було подрібнене (заводи в інших містах, наприклад Synthesia у Пардубіце) і в наші часи працює під скороченою назвою SPOLCHEMIE.
Офісна будівля підприємства за своїх часів (побудовано було ще до Другої світової війни) була найвищою будівлею у Чехословаччині. Примітний факт, що вона майже не постраждала під час війни, коли заводи Товариства, як частини I.G.Farben, були в значній мірі поруйновані.
В наші часи будівля виглядає ось так і знаходиться недалеко від станції Усті-над-Лабою-Захід (Ústí nad Labem Západ). Доречі, ця переважно вантажна станція має пряме сполучення з обома берегами Ельби.
Власне, цистерна. Працювала вона саме в Усті-над-Лабою.
Мабуть, важко буде підібрати освітлення, щоб роздивитися всі надписи, бо більшість з них нанесена білим по жовтому й читається добре лише у сонячному світлі, яке із зрозумілих причин у нормі майже не потрапляє до макетів та полиць.
У сонячному світлі модель виглядає яскраво, можна роздивитися всі надписи: чеською та німецькою мовами - бо Судетська область мала значну кількість німецького населення. Назва власника написана великими літерами з кожного боку. На рамі дата огляду - 4.9.25, тобто з першої серії, вантаж - рідкий хлор, кольор прототипу - слонова кістка (мабуть, Тілліг трохи помилився, коли зробив цистерну досить яскравого жовтого кольору, але, знов-таки, інформації щодо таких цистерн замало, тому помилка не така вже й груба). Із штучним освітленням цистерна виглядає теж яскраво, але роздивитися білі літери на жовтому тлі трохи складніше. А ось із товщиною металевих елементів у масштабі не дуже.
Усті-над-Лабою-Захід розташована увздовж річки Білини, від горловини станції до гирла (чеське - ústí, звідки й назва міста), де Білина впадає в Ельбу - близько півкілометру. Тумани псують дерево корпусу, роблять рейки слизькими та рудими від іржи, примушуючи локомотиви використовувати пісок. Кіптява від паровозів змішується із водяною парою та агресивними газами виробництва, осідає чорними плямами бруду на дах та поруччя.
Жодного фото прототипу не маю, тому повна фантазія, виходячи із умов праці вагону - за рік, у вересні 1926-го, мабуть, вже не дуже новий вагон із першої серії виглядав приблизно ось так Деякі місця (особливо - дах та петлі під кришкою) не вийшли, нажаль. Петлі не помітив, що здерлися, а дах... фарбував лише пензельками, аерограф залишився в Харкові, тому й говорити про дах немає сенсу...
Для пофарбування використовував сухі пігменти для патинування Humbrol та Draco, ось такі, рідка фарба - лише чорна та іржа - на елементах гальмівної системи. Вибачте, світлин забагато, компенсація якості зайвою кількістю.