Так, в нас є "приміські" потяги, експреси, швидкі та пасажирські. Не буду торкатися європейських відомих експресів (там іще та каша із Интерсіті-Експрес, Суперсіті та ін., і є відмінності поміж країнами). Але ключовий момент: у центральній Європі немає "приміських" потягів. Проте є такі, що роблять, як наши приміські, зупинку на кожному пункті. Це найнижча категорія, часто на таких маршрутах працюють мотриси або пара "мотриса+причеп". Іноді, коли сполучення йде через великі міста, це може бути потяг із декількох вагонів локомотивної тяги, або й МВПС на кшталт Шкоди CityElephant. Ця категорія називається "пасажирські" (у Чехії - Osobní vlak). Наступні дві категорії нам цікаві: є міжміські експреси InterCity (концепція інтерсіті - це мережа потягів, що курсують поміж великих міст, кожні 2 або 4 години вдень (ночні - окрема мережа), та у розкладі стоять таким чином, щоб пересадка із одного маршруту мережі на інший була максимально зручною - інтервал від синхронного прибуття до різниці у 10 хв., бажано, щоб на одну й ту саму платформу... Було б ще ідеально, якщо б ці потяги не запізнювались на півгодини або більше майже кожного разу), потяги цієї мережи мають категорії "експрес" або "швидкий" (чеськ. Rychlík від Rychlost - швидкість) в залежності від маршруту. Між швидкими та пасажирськими є ще одна категорія - "прискорені", у Чехії - Spěšný vlak. Вони проміжні й за довжиною маршруту, й за кількостю зупинок, лише на досить великих зупинках, але не лише у великих містах. Такі потяги повинні йти досить швидко, щоб не заважати експресам. Але для сполучення поміж міст важлива не лише швидкість руху, а ще й час, що потрібен для висадки та посадки. Доречі, саме завдяки затримкам на посадці пасажирів експрес Прага-Брно запізнюється кожного вечора близько 10 хв. - і це якщо ніщо інше не заважає.
Для таких прискорених потягів ще до Другої світової війни у країнах Центральної Європи з'явилася концепція вагонів із підвищеною кількістю дверей, наприклад, у тамбур ставилися не одні двері на кожен бік, а по дві, тобто 4 на тамбур, тобто 8 на вагон. А для подальшого прискорення ще й зробили зручними переходи між вагонами з широкими дверима. Звідти ці вагони й отримали призвисько: "Вісьмидверка" (Osmidveřák).
- Schürzenwagen, музей Баварських залізниць, Ньордлінген
- Eilzugwagen, музей Баварських залізниць, Ньордлінген
1077 таких вагонів були побудовані впродовж декількох років, із 1952 по 1958. Спочатку вагони були із відділенніми для тих, хто палить, а також мали салони другого й третього класу. З часом третий клас було скасовано, всі вагони отримали салони другого класу. За умови браку вагонів експресів вони іноді ходили й у експресах, а іноді й до Німеччини та навіть Австрії, хоча офіційно допуску RIC так ніколи й не отримали та були класифіковані як вагони для суто внутрішнього сполучення.
Зараз такі вагони можна зустріти на багатьох станціях як службові, відставлені від роботи, і, звісно, 5 таких вагонів складають ретро-потяг, що належить музею Лужна-у-Раковника.
Щодо моделей, то їх виробляє чеський виробник Igra Model s. r. o. у масштабах 1/120 та 1/87, із різними епохами, дорогами та містами домування. На світлині нижче є вагон у масштабі ТТ, дом. ст. Брно-Гл., Братиславська залізнична адміністрація, еп. 3, арт. 97000024.
Але спочатку декілька світлин із прототипом.
Зовні:
- Ретро-потяг на ст. Кладно
- Вагони на головному вокзалі Праги
- Вагони на ст. Кладно
- Вагони на ст. Кладно
- Вагони на ст. Кладно
- Вагони на ст. Лужна-у/Р
- Вагони на ст. Лужна-у/Р
- Салон вагону
- Салон вагону
- Попільничка на кріслі у салоні вагону
- Тамбур
- Тамбур
- Тамбур
- Тамбур
- Тамбур
- Тамбур
- Igramodel 97000024
- Igramodel 97000024
- Igramodel 97000024